Категорія: Законодавство

Про теплопостачання


Посилання до офіційного порталу Верховної Ради України

https://zakon.rada.gov.ua/go/2633-15


Про теплопостачання | від 02.06.2005 № 2633-IV

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про теплопостачання

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, № 28, ст.373)

{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 2479-VI від 09.07.2010, ВВР, 2010, № 49, ст.571
№ 2592-VI від 07.10.2010, ВВР, 2011, № 10, ст.63
№ 3569-VI від 05.07.2011, ВВР, 2012, № 12-13, ст.76
№ 3610-VI від 07.07.2011, ВВР, 2012, № 7, ст.53
№ 3830-VI від 06.10.2011, ВВР, 2012, № 22, ст.210
№ 4222-VI від 22.12.2011, ВВР, 2012, № 36, ст.418
№ 4434-VI від 23.02.2012, ВВР, 2012, № 42, ст.526
№ 4521-VI від 15.03.2011, ВВР, 2013, № 2, ст.7
№ 5459-VI від 16.10.2012, ВВР, 2013, № 48, ст.682
№ 663-VII від 24.10.2013, ВВР, 2014, № 22, ст.781
№ 669-VII від 05.11.2013, ВВР, 2014, № 22, ст.783}

{Щодо втрати чинності Закону № 2592-VI від 07.10.2010 додатково див. Закон № 763-VII від 23.02.2014, ВВР, 2014, № 12, ст.189}

{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 1198-VII від 10.04.2014, ВВР, 2014, № 23, ст.874
№  222-VIII від 02.03.2015, ВВР, 2015, N 23, ст.158
№ 423-VIII від 14.05.2015, ВВР, 2015, № 30, ст.269
№ 626-VIII від 16.07.2015, ВВР, 2015, № 36, ст.364
№ 1540-VIII від 22.09.2016, ВВР, 2016, № 51, ст.833
№ 1959-VIII від 21.03.2017, ВВР, 2017, № 17, ст.207
№ 2019-VIII від 13.04.2017, ВВР, 2017, № 27-28, ст.312
№ 2119-VIII від 22.06.2017, ВВР, 2017, № 34, ст.370
№ 2189-VIII від 09.11.2017, ВВР, 2018, № 1, ст.1
№ 2417-VIII від 15.05.2018, ВВР, 2018, № 23, ст.209
№ 124-IX від 20.09.2019, ВВР, 2019, № 46, ст.295
№ 1060-IX від 03.12.2020, ВВР, 2021, № 22, ст.196
№ 1818-IX від 21.10.2021}

{У тексті Закону, крім розділу VIII “Прикінцеві положення”, слова “Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України”, “Національна комісія регулювання електроенергетики України” в усіх відмінках замінено відповідно словами “національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг”, “національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики” у відповідному відмінку згідно із Законом № 3610-VI від 07.07.2011}

{У тексті Закону слова “центральний орган виконавчої влади у сфері теплопостачання” в усіх відмінках замінено словами “центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства” у відповідному відмінку згідно із Законом № 5459-VI від 16.10.2012}

{У тексті Закону слова “нетрадиційні”, “поновлювані джерела енергії”, “вторинні енергетичні ресурси” в усіх відмінках замінено словами “альтернативні джерела енергії” у відповідному відмінку згідно із Законом № 1959-VIII від 21.03.2017}

{У тексті Закону слова “нормативні документи” у всіх відмінках замінено словами “норми і правила” у відповідному відмінку згідно із Законом № 124-IX від 20.09.2019}

Цей Закон визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об’єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов’язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі основні терміни вживаються в такому значенні:

балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) – власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами;

виробництво теплової енергії – господарська діяльність, пов’язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору;

{Статтю 1 доповнено терміном згідно із Законом № 3830-VI від 06.10.2011 – зміна вводиться в дію з дня набрання чинності Указом Президента України про утворення відповідного центрального органу виконавчої влади з державного енергетичного нагляду в системі центральних органів виконавчої влади}

гарантований постачальник – вживається у значенні, визначеному Законом України “Про засади функціонування ринку природного газу”;

{Статтю 1 доповнено терміном згідно із Законом № 1198-VII від 10.04.2014}

група будинків (споруд) – два або більше будинків (споруд), які разом з тепловими мережами до місця установки вузла комерційного обліку теплової енергії мають одну балансову належність;

{Абзац п’ятий статті 1 в редакції Закону № 2119-VIII від 22.06.2017}

джерело теплової енергії – виробничий об’єкт, призначений для виробництва теплової енергії;

інвестиційна програма – комплекс заходів, затверджений в установленому порядку, для підвищення рівня надійності та забезпечення ефективної роботи систем централізованого теплопостачання, який містить зобов’язання суб’єкта господарювання у сфері централізованого теплопостачання щодо будівництва (реконструкції, модернізації) об’єктів у цій сфері, поліпшення якості послуг, з відповідними розрахунками та обґрунтуваннями, а також зазначенням джерел фінансування та графіка виконання;

{Статтю 1 доповнено терміном згідно із Законом № 4434-VI від 23.02.2012}

когенераційна установка – комплекс обладнання, що працює у спосіб комбінованого виробництва електричної та теплової енергії або перетворює скидний енергетичний потенціал технологічних процесів в електричну та теплову енергію;

магістральна теплова мережа – комплекс трубопроводів і споруд, що забезпечують транспортування теплоносія від джерела теплової енергії до місцевої (розподільчої) теплової мережі;

місцева (розподільча) теплова мережа – сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача;

норми і правила – певні вимоги, у тому числі інструкції, прийняті та зареєстровані в порядку, встановленому законодавством, щодо забезпечення належного технічного стану теплових, тепловикористальних установок та мереж, їх експлуатації, проектування та будівництва;

{Статтю 1 доповнено терміном згідно із Законом № 3830-VI від 06.10.2011 – зміна вводиться в дію з дня набрання чинності Указом Президента України про утворення відповідного центрального органу виконавчої влади з державного енергетичного нагляду в системі центральних органів виконавчої влади; в редакції Закону № 124-IX від 20.09.2019}

об’єкти у сфері теплопостачання – теплогенеруючі станції чи установки, теплові електростанції, теплоелектроцентралі, котельні, когенераційні установки, теплові мережі, які призначені для виробництва і транспортування теплової енергії, а також об’єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що використовуються для забезпечення безпечної та надійної експлуатації теплових мереж;

{Абзац восьмий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2479-VI від 09.07.2010}

охоронна зона теплових мереж – землі вздовж теплових мереж для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодженню, а також для зменшення їх негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об’єкти та довкілля;

постачання теплової енергії (теплопостачання) – господарська діяльність, пов’язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

{Статтю 1 доповнено терміном згідно із Законом № 3830-VI від 06.10.2011 – зміна вводиться в дію з дня набрання чинності Указом Президента України про утворення відповідного центрального органу виконавчої влади з державного енергетичного нагляду в системі центральних органів виконавчої влади}

поточні рахунки із спеціальним режимом використання для кредитних коштів (далі – спеціальні рахунки для кредитних коштів) – рахунки суб’єктів господарювання у сфері теплопостачання, відкриті в національній або іноземній валюті, призначені для накопичення та використання кредитних (позикових) коштів, отриманих від міжнародних фінансових організацій, іноземних державних установ чи відповідно до міжурядових договорів, або коштів, залучених державою або суб’єктами господарювання у сфері теплопостачання під державні чи місцеві гарантії, виключно для підготовки та виконання інвестиційних програм (заходів) у зазначеній сфері за рахунок таких коштів, а також для надходження коштів для повернення та обслуговування кредиту (позики) відповідно до договорів кредиту (позики);

{Статтю 1 доповнено терміном згідно із Законом № 2417-VIII від 15.05.2018}

поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (далі – рахунки із спеціальним режимом використання) – рахунки теплопостачальної організації, відкриті в уповноваженому банку і призначені для зарахування коштів, що вносяться споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, для виробництва якої повністю або частково використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником;

{Статтю 1 доповнено терміном згідно із Законом № 1198-VII від 10.04.2014; із змінами, внесеними згідно із Законом № 423-VIII від 14.05.2015}

поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами (далі – спеціальні рахунки) – рахунки суб’єктів господарювання у сфері централізованого теплопостачання, призначені для накопичення та використання коштів виключно для виконання інвестиційних програм у зазначеній сфері;

{Статтю 1 доповнено терміном згідно із Законом № 4434-VI від 23.02.2012}

тариф (ціна) на теплову енергію – грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг;

{Абзац статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5459-VI від 16.10.2012}

теплова установка – обладнання, пристрої, призначені для виробництва, перетворення та споживання теплової енергії;

{Статтю 1 доповнено терміном згідно із Законом № 3830-VI від 06.10.2011 – зміна вводиться в дію з дня набрання чинності Указом Президента України про утворення відповідного центрального органу виконавчої влади з державного енергетичного нагляду в системі центральних органів виконавчої влади}

тепловикористальна установка – комплекс обладнання (пристроїв), що використовує теплову енергію (теплоносій) для опалення, вентиляції, гарячого водопостачання, технологічних або комунально-побутових потреб;

{Статтю 1 доповнено терміном згідно із Законом № 3830-VI від 06.10.2011 – зміна вводиться в дію з дня набрання чинності Указом Президента України про утворення відповідного центрального органу виконавчої влади з державного енергетичного нагляду в системі центральних органів виконавчої влади}

теплогенеруюча установка – комплекс взаємопов’язаного обладнання, що виробляє теплову енергію, незалежно від місця його розташування;

теплоносій – рідка або газоподібна речовина, що циркулює у трубах або каналах і передає теплову енергію в системах теплопостачання, опалення, вентиляції та технологічних установках;

{Абзац двадцять другий статті 1 виключено на підставі Закону № 423-VIII від 14.05.2015}

сфера теплопостачання – сфера діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам;

{Абзац статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2479-VI від 09.07.2010}

прилад обліку теплової енергії – засіб вимірювальної техніки, що має нормовані метрологічні характеристики і тип якого занесений до реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки, на основі показань якого визначається обсяг спожитої теплової енергії;

{Абзац двадцять четвертий статті 1 в редакції Закону № 2119-VIII від 22.06.2017}

ринок теплової енергії – сфера обороту теплової енергії як товару, на який є попит і пропозиція;

система автономного теплопостачання – внутрішньобудинкова система опалення, яка використовується для теплозабезпечення окремого багатоквартирного будинку;

{Абзац шістнадцятий статті 1 в редакції Закону № 2479-VI від 09.07.2010}

система децентралізованого теплопостачання – сукупність джерел теплової енергії потужністю від 1 до 3 Гкал/год, місцевих (розподільчих) теплових мереж;

система помірно-централізованого теплопостачання – сукупність джерел теплової енергії потужністю від 3 до 20 Гкал/год, магістральних та/або місцевих (розподільчих) теплових мереж;

система централізованого теплопостачання – сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об’єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання;

{Абзац дев’ятнадцятий статті 1 в редакції Закону № 2479-VI від 09.07.2010}

споживач теплової енергії – фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

суб’єкти відносин у сфері теплопостачання – фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування;

теплова енергія – товарна продукція, що виробляється на об’єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

енергоносії – органічне паливо, електроенергія, нетрадиційні та поновлювані види енергії, альтернативні джерела енергії;

теплогенеруюча організація – суб’єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію;

теплотранспортуюча організація – суб’єкт господарської діяльності, який здійснює транспортування теплової енергії;

теплопостачальна організація – суб’єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;

теплосервісна організація – суб’єкт господарської діяльності з технічного обслуговування засобів виробництва, транспортування та споживання теплової енергії;

транспортування теплової енергії – господарська діяльність, пов’язана з передачею теплової енергії (теплоносія) за допомогою мереж на підставі договору;

{Статтю 1 доповнено терміном згідно із Законом № 3830-VI від 06.10.2011 – зміна вводиться в дію з дня набрання чинності Указом Президента України про утворення відповідного центрального органу виконавчої влади з державного енергетичного нагляду в системі центральних органів виконавчої влади}

уповноважений банк – визначений Кабінетом Міністрів України банк, що обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу.

{Статтю 1 доповнено терміном згідно із Законом № 1198-VII від 10.04.2014}

Стаття 2. Сфера дії Закону

Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв’язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об’єктах у сфері теплопостачання суб’єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.

{Стаття 2 в редакції Закону № 3830-VI від 06.10.2011 – зміна вводиться в дію з дня набрання чинності Указом Президента України про утворення відповідного центрального органу виконавчої влади з державного енергетичного нагляду в системі центральних органів виконавчої влади}

Стаття 3. Законодавство у сфері теплопостачання

Відносини між суб’єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 4. Норми і правила у сфері теплопостачання

{Назва статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 124-IX від 20.09.2019}

Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об’єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов’язковими для виконання всіма суб’єктами відносин у сфері теплопостачання.

Стаття 5. Особливості відносин у сфері теплопостачання

Регулювання відносин у сфері теплопостачання має особливості, визначені цим Законом. Ці особливості викликані такими об’єктивними умовами функціонування систем теплопостачання:

наявністю поділу господарської діяльності у сфері теплопостачання на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії;

існуванням різних технологій виробництва теплової енергії, у тому числі технологій комбінованого виробництва електричної і теплової енергії та з використанням нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії;

централізованим теплопостачанням споживачів від теплоелектроцентралей і котелень, які входять до об’єднаної енергетичної системи України;

існуванням об’єктів теплопостачання різних форм власності;

суттєвою сезонною відмінністю режимів виробництва і споживання теплової енергії протягом року;

особливим статусом суб’єктів природних монополій, який мають деякі суб’єкти господарювання у сфері теплопостачання.

Розділ II
ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ

Стаття 6. Принципи державної політики у сфері теплопостачання

Державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах:

забезпечення енергетичної безпеки держави;

державного управління і регулювання відносин у сфері теплопостачання;

оптимального поєднання систем централізованого та автономного теплопостачання відповідно до затверджених місцевими органами виконавчої влади схем теплопостачання з періодом перегляду п’ять років;

{Абзац четвертий статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2479-VI від 09.07.2010}

державної підтримки та стимулювання у сфері теплопостачання;

формування цінової та тарифної політики;

пріоритетного розвитку застосування технології комбінованого виробництва теплової та електричної енергії (когенерації) та використання альтернативних джерел енергії, нетрадиційних і поновлювальних джерел енергії;

забезпечення захисту прав та інтересів споживачів;

взаємної відповідальності суб’єктів відносин у сфері теплопостачання за якісне постачання теплової енергії та своєчасну її оплату;

періодичного перегляду, удосконалення та техніко-економічної оптимізації схем теплопостачання, затверджуваних місцевими органами виконавчої влади;

додержання правил і норм усіма суб’єктами відносин у сфері теплопостачання;

{Абзац одинадцятий статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 124-IX від 20.09.2019}

забезпечення технологічної безпеки функціонування систем теплопостачання під час припинення газопостачання;

{Абзац дванадцятий статті 6 в редакції Законів № 4222-VI від 22.12.2011, № 423-VIII від 14.05.2015}

створення умов для функціонування сфери теплопостачання на принципах самоокупності;

сприяння розвитку конкурентних відносин на ринку теплової енергії;

встановлення відповідальності суб’єктів теплопостачання за порушення законодавства у сфері теплопостачання;

підвищення екологічної безпеки систем теплопостачання;

створення умов для впровадження енергозберігаючих технологій;

забезпечення комерційного обліку постачання теплової енергії.

{Абзац вісімнадцятий статті 6 в редакції Закону № 2119-VIII від 22.06.2017}

Стаття 7. Напрями розвитку систем теплопостачання

Основними напрямами розвитку систем теплопостачання є:

планування теплопостачання, розроблення та реалізація схем теплопостачання міст та інших населених пунктів України, строк дії яких становить 10 років на основі оптимального поєднання централізованих та автономних систем теплопостачання;

{Абзац другий статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2479-VI від 09.07.2010, № 1818-IX від 21.10.2021}

впровадження когенераційних установок, у тому числі на базі діючих опалювальних котелень;

використання нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії, у тому числі енергії сонця, вітру, біогазу, геотермальних вод, відходів виробництва;

впровадження високоефективного теплоенергетичного обладнання і матеріалів у новостворюваних та діючих системах теплопостачання, зокрема, котлів з підвищеним коефіцієнтом корисної дії, утилізаторів тепла вихідних газів, малогабаритних теплообмінних апаратів, уніфікованих блочних пальникових пристроїв з автоматикою, приладів диспетчерського контролю та управління технологічними процесами;

зниження втрат під час транспортування теплової енергії в магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мережах шляхом впровадження сучасних видів теплоізоляції;

{Абзац шостий статті 7 в редакції Закону № 2479-VI від 09.07.2010}

підвищення строків експлуатації трубопроводів методами впровадження нових видів антикорозійних покриттів та засобів електрохімічного захисту, використання неметалевих трубопроводів;

впровадження попереджувальної діагностики (енергетичного обстеження) стану систем теплопостачання у процесі експлуатації.

Стаття 8. Державна підтримка та стимулювання у сфері теплопостачання

Державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

У разі здійснення теплогенеруючими або теплопостачальними організаціями заходів з енергозбереження, що привели до економії енергоносіїв при виробництві теплової енергії, до зменшення втрат при її транспортуванні та постачанні, орган виконавчої влади, який згідно з цим Законом регулює тарифи на теплову енергію, на три роки залишає тарифи на рівні, встановленому до впровадження цих заходів. Якщо протягом строку окупності змінюються ціни на енергоносії, то відповідною мірою коригується рівень тарифу.

Розділ III
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ

Стаття 9. Засади державного управління у сфері теплопостачання

Завданнями державного управління у сфері теплопостачання є:

забезпечення надійності теплопостачання як одного з необхідних елементів безпеки людини;

створення механізмів функціонування ефективного ринку теплової енергії;

зменшення шкідливого впливу на довкілля;

створення умов для залучення інвестицій у розвиток та технічне оновлення систем теплопостачання.

Державне управління у сфері теплопостачання здійснюють:

на загальнодержавному рівні – Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади у межах своїх повноважень;

на місцевому рівні – Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації.

Стаття 10. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері теплопостачання

До повноважень Кабінету Міністрів України належать:

розробка та реалізація державної політики у сфері теплопостачання;

координація діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади у сфері розробки державних (міждержавних, регіональних) цільових програм розвитку систем теплопостачання, довгострокового прогнозування споживання теплової енергії, нормативно-правових актів щодо формування цін на теплову енергію;

організація здійснення контролю та обліку в цій сфері;

{Абзац п’ятий статті 10 виключено на підставі Закону № 2592-VI від 07.10.2010}

вирішення інших питань у сфері теплопостачання відповідно до законів України.

Стаття 11. Повноваження центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства

{Назва статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5459-VI від 16.10.2012}

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, належить:

забезпечення формування державної політики у сфері теплопостачання;

розроблення державних цільових програм розвитку систем теплопостачання і контроль за їх виконанням;

затвердження методики розроблення схем теплопостачання населених пунктів;

{Частину першу статті 11 доповненол новим абзацом згідно із Законом № 1060-IX від 03.12.2020}

розроблення довгострокових прогнозних балансів споживання теплової енергії виходячи з потреб національної економіки, установ і організацій та населення;

розроблення науково обґрунтованих нормативів витрат та втрат енергоносіїв при виробництві, транспортуванні та постачанні теплової енергії;

установлення порядку ведення моніторингу у сфері теплопостачання;

координація діяльності місцевих органів виконавчої влади;

розроблення та внесення пропозицій щодо вдосконалення законодавства у сфері теплопостачання.

{Частина перша статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2479-VI від 09.07.2010; в редакції Закону № 5459-VI від 16.10.2012}

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, належить:

реалізація державної політики у сфері теплопостачання;

забезпечення моніторингу у сфері теплопостачання, а також використання результатів моніторингу для вдосконалення систем теплопостачання;

погодження схем теплопостачання населених пунктів з кількістю жителів більш як 20 тисяч осіб та регіональних програм модернізації систем теплопостачання.

{Частина статті 11 в редакції Закону № 5459-VI від 16.10.2012}

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у межах своїх повноважень беруть участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері теплопостачання, розробленні державних цільових програм, довгострокового прогнозування споживання теплової енергії з погодженням цих розробок з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

{Частина третя статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5459-VI від 16.10.2012}

Стаття 12. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій у сфері теплопостачання

До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій у сфері теплопостачання належать:

розроблення і реалізація місцевих програм та участь у розробленні і реалізації державних цільових програм у цій сфері;

погодження діяльності у сфері теплопостачання з органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;

забезпечення виконання правил і норм у сфері теплопостачання;

здійснення контролю за забезпеченням споживачів міст та інших населених пунктів тепловою енергією.

Стаття 13. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання

До основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать:

регулювання діяльності суб’єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад;

затвердження місцевих програм розвитку у сфері теплопостачання, участь у розробці та впровадженні державних і регіональних програм у цій сфері;

затвердження з урахуванням вимог законодавства у сфері теплопостачання проектів містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, схем теплопостачання та іншої містобудівної документації;

здійснення контролю за забезпеченням споживачів тепловою енергією відповідно до нормативних вимог;

погодження на розміщення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці нових або реконструкцію діючих об’єктів теплопостачання та сприяння розвитку систем теплопостачання на відповідній території;

встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством;

{Абзац сьомий статті 13 в редакції Закону № 1959-VIII від 21.03.2017}

щоквартальне оприлюднення встановлених для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок);

{Абзац статті 13 в редакції Закону № 1959-VIII від 21.03.2017}

перегляд за власною ініціативою та/або за зверненням суб’єкта господарювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок), але не більше одного разу на квартал;

{Абзац статті 13 в редакції Закону № 1959-VIII від 21.03.2017}

погодження інвестиційних програм стосовно об’єктів теплопостачання, що перебувають у комунальній власності, крім тих, що виробляють теплову енергію на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії;

{Статтю 13 доповнено абзацом згідно із Законом № 4434-VI від 23.02.2012}

сприяння провадженню інвестиційної діяльності у сфері теплопостачання.

{Статтю 13 доповнено абзацом згідно із Законом № 4434-VI від 23.02.2012}

Стаття 14. Державний нагляд (контроль) у сфері теплопостачання

Державний нагляд (контроль) у сфері теплопостачання здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі теплопостачання.

Предметом державного нагляду (контролю) у сфері теплопостачання є господарська діяльність, пов’язана з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії в частині технічної експлуатації теплових, тепловикористальних установок і мереж, енергетичного обладнання суб’єктів відносин у сфері теплопостачання, випробування та ремонту зазначених установок і мереж, режимів споживання теплової енергії, а також виконання робіт з проектування теплових, тепловикористальних установок і мереж.

Способом здійснення державного нагляду (контролю) у сфері теплопостачання є проведення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі теплопостачання, відповідних обстежень, перевірок, оглядів, інспектування теплових, тепловикористальних установок і мереж, енергетичного обладнання суб’єктів відносин у сфері теплопостачання в порядку, визначеному Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі теплопостачання, здійснює нагляд за тепловими, тепловикористальними установками та мережами суб’єктів відносин у сфері теплопостачання щодо додержання вимог нормативно-правових актів, норм і правил з питань технічного стану теплових, тепловикористальних установок та мереж, їх експлуатації, проектування, будівництва, підтвердження готовності до роботи, користування енергією у сфері теплопостачання.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі теплопостачання, під час здійснення державного енергетичного нагляду (контролю) має право:

вимагати від суб’єктів відносин у сфері теплопостачання усунення виявлених порушень вимог законодавства;

вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного енергетичного нагляду (контролю);

видавати суб’єктам відносин у сфері теплопостачання обов’язкові для виконання розпорядження щодо усунення порушень вимог нормативно-правових актів, норм і правил з питань технічного стану теплових, тепловикористальних установок та мереж, їх експлуатації, проектування та будівництва, користування енергією у сфері теплопостачання;

зупиняти експлуатацію теплових, тепловикористальних установок та мереж через їх незадовільний технічний стан та/або організацію їх експлуатації шляхом видання споживачам теплової енергії та суб’єктам у сфері теплопостачання вмотивованого письмового рішення керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі теплопостачання, чи його заступника щодо неприпустимості продовження такої експлуатації. Підставою для такого зупинення є загроза життю або здоров’ю працівників і населення або наявність передумов для виникнення надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру;

одержувати на письмовий запит безоплатно відповідно до законодавства необхідні для виконання покладених на нього завдань інформацію, пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час здійснення державного нагляду (контролю). Зазначений письмовий запит повинен містити вичерпний перелік інформації, пояснень, довідок тощо, які підлягають наданню у відповідь на запит, та посилання на нормативно-правові акти, з метою виконання яких здійснюється збір інформації;

приймати рішення про відбір зразків продукції (частин енергетичного обладнання тощо) для проведення експертизи;

застосовувати відповідно до цього Закону штрафні санкції до суб’єктів господарювання за порушення вимог законодавства у сфері теплопостачання;

надавати суб’єктам відносин у сфері теплопостачання консультативну допомогу з питань, що належать до його компетенції, та розглядати спірні питання, що виникають між суб’єктами у сфері теплопостачання та споживачами енергії;

фіксувати процес проведення заходу чи кожну окрему дію за допомогою засобів аудіо- та відеотехніки.

Інспектори з державного енергетичного нагляду мають право:

доступу в установленому законом порядку до теплових, тепловикористальних установок і мереж суб’єктів відносин у сфері теплопостачання;

одержувати безоплатно від суб’єктів відносин у сфері теплопостачання інформацію, необхідну для виконання покладених на них завдань відповідно до нормативно-правових актів;

видавати в межах своїх повноважень суб’єктам відносин у сфері теплопостачання обов’язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог нормативно-правових актів, норм і правил з питань технічного стану теплових, тепловикористальних установок та мереж, їх експлуатації, проектування та будівництва, користування енергією у сфері теплопостачання;

видавати суб’єктам відносин у сфері теплопостачання приписи щодо приведення технічного стану теплових, тепловикористальних установок і мереж, засобів обліку, контролю та регулювання виробництва, постачання та споживання теплової енергії, організації їх експлуатації у відповідність із вимогами норм і правил з питань експлуатації, проектування та будівництва енергообладнання і мереж у сфері теплопостачання;

вносити керівникам суб’єктів господарської діяльності або їх уповноваженим представникам подання про усунення від виконання обов’язків відповідальної за теплове господарство посадової особи теплотехнічного профілю, дії чи бездіяльність якої призвели до порушення вимог нормативно-правових актів, норм і правил з питань експлуатації, проектування та будівництва енергообладнання і мереж у сфері теплопостачання або яка не пройшла в установленому порядку перевірку знань правил технічної експлуатації теплових установок і мереж;

вимагати від суб’єктів відносин у сфері теплопостачання додержання встановлених нормативно-правовими актами режимів постачання та споживання теплової енергії;

складати в установленому законом порядку протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення;

фіксувати процес проведення заходу чи кожну окрему дію за допомогою засобів аудіо- та відеотехніки.

{Стаття 14 в редакції Закону № 3830-VI від 06.10.2011 – зміна вводиться в дію з дня набрання чинності Указом Президента України про утворення відповідного центрального органу виконавчої влади з державного енергетичного нагляду в системі центральних органів виконавчої влади; текст статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5459-VI від 16.10.2012}

Розділ IV
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ

Стаття 15. Засади державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання

Основними завданнями державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання є:

реалізація державної політики щодо функціонування ринку теплової енергії;

захист прав споживачів;

забезпечення рівних можливостей доступу суб’єктів відносин у сфері теплопостачання на ринок теплової енергії;

запобігання монополізації та створення умов для розвитку конкурентних відносин у сфері теплопостачання.

Державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться у формі:

ліцензування певних видів господарської діяльності в цій сфері;

регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат;

здійснення контролю за діяльністю суб’єктів відносин у сфері теплопостачання та застосування відповідних санкцій за порушення ними умов і правил здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання.

Державне регулювання у сфері теплопостачання здійснюється:

Кабінетом Міністрів України;

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

{Абзац третій частини третьої статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2479-VI від 09.07.2010; в редакції Закону № 1540-VIII від 22.09.2016}

{Абзац четвертий частини третьої статті 15 виключено на підставі Закону № 1540-VIII від 22.09.2016}

Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до закону.

{Частину третю статті 15 доповнено абзацом п’ятим згідно із Законом № 2479-VI від 09.07.2010}

Стаття 16. Повноваження національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у сфері теплопостачання

{Назва статті 16 в редакції Законів № 2479-VI від 09.07.2010, № 1540-VIII від 22.09.2016}

До повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, належать:

{Абзац перший статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2479-VI від 09.07.2010; в редакції Закону № 1540-VIII від 22.09.2016}

розробка методик розрахунків тарифів на виробництво теплової енергії та плати за її транспортування та постачання;

забезпечення проведення єдиної тарифної політики у сфері теплопостачання;

ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), діяльності з виробництва теплової енергії на теплоцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках, транспортування її тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами);

{Статтю 16 доповнено абзацом згідно із Законом № 2479-VI від 09.07.2010; в редакції Закону № 1540-VIII від 22.09.2016}

затвердження в установленому порядку ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, з транспортування і постачання теплової енергії та порядку контролю за їх додержанням;

{Статтю 16 доповнено абзацом згідно із Законом № 2479-VI від 09.07.2010; в редакції Закону № 1540-VIII від 22.09.2016}

розроблення і затвердження методології (порядку) формування тарифів на теплову енергію у сфері теплопостачання для суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках;

{Статтю 16 доповнено абзацом згідно із Законом № 2479-VI від 09.07.2010; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1540-VIII від 22.09.2016, № 2189-VIII від 09.11.2017}

встановлення тарифів на теплову енергію суб’єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією, а також тарифів на теплову енергію, що виробляється за допомогою систем автономного теплопостачання, суб’єктам господарювання – ліцензіатам Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

{Статтю 16 доповнено абзацом згідно із Законом № 2479-VI від 09.07.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1060-IX від 03.12.2020}

здійснення загального контролю за додержанням ліцензійних умов; розгляд справ про порушення ліцензійних умов і за результатами розгляду прийняття рішень у межах своїх повноважень;

захист прав споживачів;

інформування громадськості про свою роботу, здійснення у встановленому законодавством порядку видавничої діяльності у сфері теплопостачання.

Стаття 161. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій при регулюванні діяльності у сфері теплопостачання

До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій при регулюванні діяльності у сфері теплопостачання належать:

ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що не перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами);

{Абзац другий статті 161 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1540-VIII від 22.09.2016}

здійснення відповідно до своєї компетенції контролю за додержанням ліцензійних умов.

{Закон доповнено статтею 161 згідно із Законом № 2479-VI від 09.07.2010}

{Статтю 17 виключено на підставі Закону № 1540-VIII від 22.09.2016}

Стаття 18. Антимонопольні обмеження

Суб’єктам господарської діяльності у сфері теплопостачання забороняється зловживати монопольним становищем у будь-якій формі.

Суб’єкти господарської діяльності, які здійснюють виробництво, постачання та транспортування теплової енергії і займають монопольне (домінуюче) положення на ринку теплової енергії, не можуть припиняти свою діяльність або зменшувати обсяг постачання теплової енергії з метою створення дефіциту теплової енергії, якщо необхідність такого обмеження не встановлена законодавством України.

Розділ V
ПРИНЦИПИ ГОСПОДАРЮВАННЯ У СФЕРІ ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ

Стаття 19. Основні принципи господарювання

Діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб’єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.

Теплогенеруючі організації, які використовують різні технології виробництва теплової енергії, мають рівні права доступу на ринок теплової енергії.

Споживач або суб’єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо.

Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. У разі якщо така організація не є теплотранспортуючою, то теплотранспортуюча організація не має права відмовити теплогенеруючій організації у транспортуванні теплової енергії, якщо це дозволяють технічні можливості системи.

Теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Газопостачання об’єктів у сфері теплопостачання припиняється у разі порушення теплогенеруючими, теплопостачальними організаціями строку розрахунків за фактично спожитий природний газ та/або у разі відбору природного газу за відсутності у таких організацій планового обсягу поставки природного газу на поточний місяць, що виділяється постачальником згідно з договором на постачання природного газу, та/або в разі невиконання вимог статті 191 цього Закону. Таке припинення здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

{Статтю 19 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 423-VIII від 14.05.2015}

Стаття 191. Порядок розрахунків за теплову енергію, для виробництва якої використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником

Оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.

{Частина перша статті 191 в редакції Закону № 423-VIII від 14.05.2015}

Вимоги цієї статті щодо відкриття рахунків із спеціальним режимом використання не поширюються на:

теплопостачальні та теплогенеруючі організації, які виробляють або постачають теплову енергію для потреб споживачів в обсягах, що не перевищують 18 тисяч Гкал на рік;

суб’єктів господарювання, що виробляють теплову енергію виключно для власних потреб з опалення приміщень, що належать їм на праві власності або на інших речових правах;

бюджетні установи, що виробляють теплову енергію, повністю утримуються за рахунок державного чи місцевого бюджету та є неприбутковими;

теплогенеруючі та теплопостачальні організації, господарська діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії яких не підлягає ліцензуванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

{Статтю 191 доповнено новою частиною згідно із Законом № 423-VIII від 14.05.2015}

Оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов’язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок:

гарантованого постачальника;

теплогенеруючої організації;

теплопостачальної організації;

теплотранспортуючої організації.

Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.

На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов’язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій.

Операції на поточних рахунках із спеціальним режимом використання не підлягають зупиненню.

{Закон доповнено статтею 191 згідно із Законом № 1198-VII від 10.04.2014}

Стаття 20. Загальні засади формування тарифів на теплову енергію

Тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб’єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

{Частина третя статті 20 в редакції Законів № 2479-VI від 09.07.2010, № 1540-VIII від 22.09.2016}

Тарифи на теплову енергію для суб’єктів господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення встановлюються на рівні 90 відсотків діючого для суб’єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб’єкта господарювання встановленого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення тарифи на теплову енергію встановлюються на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів.

{Статтю 20 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1959-VIII від 21.03.2017}

Тарифи на виробництво теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення визначаються для суб’єктів господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, як різниця між тарифом на теплову енергію, встановленим відповідно до частини четвертої цієї статті, і тарифами на транспортування та постачання теплової енергії, що визначаються на рівні діючих для суб’єкта господарювання тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб’єкта господарювання встановлених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів тарифи на транспортування та постачання теплової енергії визначаються на рівні середньозважених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії.

{Статтю 20 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1959-VIII від 21.03.2017}

Розрахунок середньозважених тарифів на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, здійснюється за адміністративно-територіальними одиницями (Автономною Республікою Крим, областями, містами Києвом чи Севастополем) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

{Статтю 20 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1959-VIII від 21.03.2017}

Розрахунок середньозважених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, як середньозважених для всієї території України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

{Статтю 20 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1959-VIII від 21.03.2017}

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органи місцевого самоврядування щокварталу, до 10 числа останнього місяця кожного кварталу, надають центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, інформацію, необхідну для розрахунку середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також тарифів на транспортування та постачання теплової енергії.

{Статтю 20 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1959-VIII від 21.03.2017}

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, щокварталу, до 25 числа останнього місяця кожного кварталу, розраховує та оприлюднює середньозважені тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також тарифи на транспортування та постачання теплової енергії.

{Статтю 20 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1959-VIII від 21.03.2017}

Середньозважені тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також тарифи на транспортування та постачання теплової енергії, опубліковані на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, станом на 25 число останнього місяця кожного кварталу, використовуються суб’єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для розрахунку тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії на наступний квартал.

{Статтю 20 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1959-VIII від 21.03.2017}

Для встановлення тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії суб’єкт господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, подає органу, уповноваженому встановлювати такі тарифи, заяву із зазначенням розміру тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п’ятої цієї статті.

{Статтю 20 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1959-VIII від 21.03.2017}

Якщо уповноважений орган протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви не встановлює розмір тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п’ятої цієї статті, або не надає вмотивовану відмову у його встановленні, вважається, що суб’єкту господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, встановлено розмір тарифу, розрахований таким суб’єктом господарювання відповідно до частини четвертої та/або п’ятої цієї статті та поданий у заяві. Копія заяви (опису документів) з відміткою про дату їх надходження є підтвердженням подання уповноваженому органу заяви та розрахунків розміру тарифу.

{Статтю 20 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1959-VIII від 21.03.2017}

Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб’єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи. Тарифи на теплову енергію, що виробляється та постачається суб’єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, формуються та встановлюються з урахуванням особливостей, визначених Законом України “Про житлово-комунальні послуги”.

{Частина статті 20 в редакції Закону № 626-VIII від 16.07.2015; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2189-VIII від 09.11.2017, № 1060-IX від 03.12.2020}

Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.

{Частина статті 20 в редакції Закону № 626-VIII від 16.07.2015}

Збитки теплоенергогенеруючих та теплопостачальних організацій внаслідок надання пільг з оплати за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів повністю відшкодовуються за рахунок джерел фінансування, визначених законами України, які передбачають відповідні пільги.

Органи державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій зобов’язані прийняти рішення про зменшення встановленого ними тарифу на суму нецільового використання коштів у разі:

використання суб’єктом господарювання у сфері теплопостачання коштів на цілі та/або у розмірах, які не передбачені програмою технічного розвитку та/або інвестиційною програмою;

використання суб’єктом господарювання у сфері теплопостачання коштів на цілі та/або у розмірах, які не передбачені структурою тарифу.

{Частина статті 20 в редакції Закону № 2479-VI від 09.07.2010}

Порядок відшкодування втрат підприємств, що виникають протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення органом, уповноваженим встановлювати тарифи, визначається порядком формування тарифів.

{Статтю 20 доповнено частиною згідно із Законом № 626-VIII від 16.07.2015}

Спори щодо формування та встановлення тарифів на теплову енергію вирішуються в судовому порядку.

{Статтю 20 доповнено частиною згідно із Законом № 626-VIII від 16.07.2015}

Стаття 21. Конкурентні засади у сфері теплопостачання

Теплогенеруючим організаціям незалежно від організаційно-правових форм та форм власності надається право доступу до магістральних та місцевих теплових мереж за умови виконання технічних умов на приєднання. Суб’єкт господарювання, який здійснює діяльність з транспортування теплової енергії, зобов’язаний приєднати теплогенеруючу організацію, що має намір здійснювати діяльність з виробництва теплової енергії, після виконання технічних умов та укладання договору на приєднання до теплової мережі. Спори щодо обсягу робіт, зазначених у технічних умовах на приєднання, розглядаються відповідно до законодавства.

Якщо до магістральної або місцевої теплової мережі теплопостачальної організації приєднані дві або декілька теплогенеруючих організацій, то встановлення пріоритетності укладання договорів на закупівлю теплової енергії від них здійснюється на конкурентних засадах. Конкурс організовує виконавчий орган міської або селищної ради в порядку, встановленому законодавством.

Якщо теплопостачальна організація має свої теплогенеруючі потужності, участь у конкурсі на закупівлю теплової енергії цієї організації є обов’язковою.

При збільшенні обсягів теплоспоживання місцеві органи виконавчої влади обирають проекти теплогенеруючих об’єктів, призначених для будівництва, відповідно до затвердженої у встановленому законодавством порядку схеми теплопостачання на конкурсних засадах.

Після будівництва та введення в експлуатацію такого об’єкта залучені на його будівництво кошти (банківські кредити, продаж облігацій, фінансовий лізинг, інвестиції, відсотки за користування цими коштами тощо) повертаються шляхом урахування в тарифі на виробництво (транспортування) теплової енергії інвестиційної складової, що діє протягом строку окупності капіталовкладень у створення цього об’єкта теплопостачання.

У разі якщо розрахунковий тариф з урахуванням залучених коштів перевищує граничну верхню величину тарифу, встановленого на відповідній території, то після закінчення строку окупності капіталовкладень тариф зменшується до рівня граничної верхньої величини.

Стаття 22. Умови зміни права власності та особливості правонаступництва зобов’язань у сфері теплопостачання

{Назва статті 22 в редакції Закону № 4521-VI від 15.03.2011}

Якщо при централізованому теплопостачанні технологічні витрати теплової енергії або витрати палива теплогенеруючих, теплотранспортних, теплопостачальних організацій перевищують нормативний рівень, то це може стати підставою для розірвання існуючих договірних відносин з ними.

Зміна форми власності або перехід права власності на відповідні об’єкти з виробництва, постачання та транспортування теплової енергії, яка здійснюється в порядку, передбаченому законами України, не повинна призводити до погіршення умов та якості теплопостачання споживачам.

У разі якщо суб’єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб’єкт стає правонаступником за борговими зобов’язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб’єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

{Статтю 22 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 4521-VI від 15.03.2011}

Договори про постачання та транспортування енергоносіїв укладаються з правонаступниками реорганізованої теплопостачальної та/або теплогенеруючої організації виключно за умови погодження порядку погашення заборгованості з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання за попередній період.

{Статтю 22 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 4521-VI від 15.03.2011}

Учасник (засновник) теплопостачальної або теплогенеруючої організації у разі прийняття рішення про її ліквідацію забезпечує погашення боргу такої організації перед постачальниками енергоносіїв.

{Статтю 22 доповнено частиною п’ятою згідно із Законом № 4521-VI від 15.03.2011}

Стаття 23. Ліцензування діяльності у сфері теплопостачання

Господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом.

Стаття 24. Права та основні обов’язки споживача теплової енергії

Споживач теплової енергії має право на:

вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами;

отримання інформації щодо якості теплопостачання, тарифів, цін, порядку оплати, режимів споживання теплової енергії;

відшкодування згідно із законодавством збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав, у разі виконання ним своїх зобов’язань відповідно до договору;

приєднання до теплової мережі відповідно до нормативно-правових актів;

отримання обсягів теплової енергії згідно з параметрами відповідно до договорів, а також норм і правил;

{Абзац шостий частини першої статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 124-IX від 20.09.2019}

отримання перерахунку за спожиту теплову енергію з урахуванням здійсненого авансового платежу та показань вузлів обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

{Абзац сьомий частини першої статті 24 в редакції Закону № 2119-VIII від 22.06.2017}

Захист прав споживачів теплової енергії, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюються цим Законом, Законом України “Про захист прав споживачів”, іншими нормативно-правовими актами.

Основними обов’язками споживача теплової енергії є:

своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії;

додержання вимог договору та нормативно-правових актів;

забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання;

забезпечення безперешкодного доступу до власного теплового обладнання, вузлів обліку представникам теплогенеруючої чи теплопостачальної організації, за умови пред’явлення відповідного посвідчення при виконанні службових обов’язків;

{Абзац п’ятий частини третьої статті 24 в редакції Закону № 2119-VIII від 22.06.2017}

недопущення провадження будь-яких видів господарської діяльності в охоронних зонах теплових мереж без погодження з власником об’єкта теплопостачання.

{Частину третю статті 24 доповнено абзацом шостим згідно із Законом № 3830-VI від 06.10.2011 – зміна вводиться в дію з дня набрання чинності Указом Президента України про утворення відповідного центрального органу виконавчої влади з державного енергетичного нагляду в системі центральних органів виконавчої влади}

Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Стаття 25. Права та основні обов’язки теплогенеруючої, теплотранспортної та теплопостачальної організацій

Теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право:

укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами з урахуванням вимог Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”;

{Абзац другий частини першої статті 25 в редакції Закону № 2119-VIII від 22.06.2017}

на відшкодування збитків у разі наявності порушень у роботі теплового обладнання споживача, що призвели до перебоїв у технологічному процесі теплопостачання;

обмежувати або припиняти постачання теплової енергії споживачам після письмового попередження, надісланого не пізніше ніж за три робочі дні, в разі заборгованості за спожиту теплову енергію в порядку, встановленому законодавством;

обмежувати або припиняти постачання теплової енергії споживачам у разі виникнення обставин непереборної сили, передбачених у договорі;

видавати дозволи та технічні умови на підключення споживачів до розподільчих теплових мереж;

отримувати від споживачів авансовий платіж, якщо це передбачено договором;

{Абзац сьомий частини першої статті 25 в редакції Закону № 3569-VI від 05.07.2011}

безперешкодного доступу до теплового обладнання та вузлів обліку;

{Абзац восьмий частини першої статті 25 в редакції Закону № 2119-VIII від 22.06.2017}

вимагати від суб’єктів господарської діяльності винесення споруд та інших об’єктів, зведених з порушенням вимог законодавства, за межі охоронних зон теплових мереж.

{Частину першу статті 25 доповнено абзацом дев’ятим згідно із Законом № 3830-VI від 06.10.2011 – зміна вводиться в дію з дня набрання чинності Указом Президента України про утворення відповідного центрального органу виконавчої влади з державного енергетичного нагляду в системі центральних органів виконавчої влади}

Теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов’язані:

при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством;

забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору, а також норм і правил;

{Абзац третій частини другої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 124-IX від 20.09.2019}

здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань вузлів обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду;

{Абзац четвертий частини другої статті 25 в редакції Закону № 2119-VIII від 22.06.2017}

здійснювати технічний облік матеріальних та енергетичних ресурсів, а також комерційний облік теплової енергії.

{Частину другу статті 25 доповнено абзацом п’ятим згідно із Законом № 2119-VIII від 22.06.2017}

Теплопостачальні організації, які здійснюють діяльність із постачання теплової енергії з використанням власних теплових мереж, зобов’язані забезпечити рівноправний доступ до цих мереж усіх суб’єктів господарської діяльності відповідно до укладених договорів.

У разі наявності технічної можливості теплопостачальні організації, що здійснюють постачання теплової енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на цій території, в укладенні договору.

У разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Стаття 26. Проектування, будівництво, реконструкція та модернізація об’єктів теплопостачання

Проектування, будівництво, реконструкція об’єктів у сфері теплопостачання здійснюються на основі схем теплопостачання, державних будівельних норм та нормативно-правових актів на проведення будівельних робіт.

Проектування, будівництво, реконструкція об’єктів у сфері теплопостачання здійснюються спеціалізованими організаціями, які мають відповідні дозволи та ліцензії.

Реконструкція (розширення, технічне переоснащення), нове будівництво та модернізація теплогенеруючих об’єктів і теплових мереж здійснюються на основі оптимального поєднання централізованого та автономного теплопостачання.

{Частина третя статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2479-VI від 09.07.2010}

Фінансування капітального будівництва, реконструкції та обслуговування об’єктів у сфері теплопостачання, призначених для спільних потреб теплогенеруючої організації та підприємств інших галузей, проводиться за рахунок замовників. Замовником можуть бути власники зазначених об’єктів або уповноважені ними особи.

У разі спорудження або реконструкції будівель, доріг, мостів та інших об’єктів роботи, пов’язані з упорядкуванням, перенесенням повітряних і підземних теплових мереж та інших об’єктів теплопостачання, виконуються замовниками будівництва або реконструкції відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та вимог відповідних нормативів, а також під контролем власників споруд або теплових мереж.

Оснащення об’єктів будівництва та теплопостачання за рахунок бюджетних коштів здійснюється на тендерних засадах.

Стаття 261. Інвестиційна діяльність у сфері теплопостачання

Інвестиційні програми розробляються суб’єктами господарювання у сфері теплопостачання.

Порядок розроблення, погодження та затвердження інвестиційних програм суб’єктів господарювання у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснює національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

{Частина друга статті 261 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1540-VIII від 22.09.2016; в редакції Закону № 2417-VIII від 15.05.2018}

Порядок розроблення, погодження та затвердження інвестиційних програм суб’єктів господарювання у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюють Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

{Частина статті 261 в редакції Закону № 2417-VIII від 15.05.2018}

Суб’єкти господарювання у сфері теплопостачання для проведення в установленому законодавством порядку розрахунків за інвестиційними програмами відкривають спеціальні рахунки.

На зазначені рахунки суб’єкти господарювання перераховують кошти в обсязі, передбаченому в установлених тарифах для виконання інвестиційних програм у сфері теплопостачання.

Порядок зарахування коштів на спеціальний рахунок, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суб’єкти господарювання у сфері теплопостачання – власники спеціальних рахунків зобов’язані використовувати кошти, що перебувають на таких рахунках, виключно для виконання інвестиційних програм. Використання зазначених коштів у будь-яких інших цілях забороняється.

Порядок контролю за реалізацією інвестиційних програм у сфері теплопостачання, а також граничний рівень вартості інвестицій, які можуть залучатися за інвестиційними програмами, що включаються при розрахунку економічно обґрунтованих витрат, та граничний термін дії інвестиційних програм до моменту повного погашення зобов’язань за ними встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Зарахування коштів міжнародних фінансових організацій, іноземних державних установ або коштів, залучених відповідно до міжурядових договорів, або коштів у вигляді кредитів (позик, грантів), або коштів, залучених державою чи суб’єктами господарювання у сфері теплопостачання під державні чи місцеві гарантії, на спеціальні рахунки для кредитних коштів суб’єктів господарювання у сфері теплопостачання, відкриті банками в національній чи іноземній валюті, та використання таких коштів для підготовки та виконання інвестиційних програм (заходів) у відповідній сфері здійснюються згідно з умовами договорів, укладених з міжнародними фінансовими організаціями, іноземними державними установами, або міжурядових договорів.

{Статтю 261 доповнено частиною дев’ятою згідно із Законом № 2417-VIII від 15.05.2018}

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на спеціальних рахунках та на спеціальних рахунках для кредитних коштів суб’єктів господарювання у сфері теплопостачання.

{Статтю 261 доповнено частиною десятою згідно із Законом № 2417-VIII від 15.05.2018}

Власник спеціального рахунку для кредитних коштів забезпечує здійснення контролю та несе відповідальність за цільове використання коштів згідно з умовами договору (договорів).

{Статтю 261 доповнено частиною одинадцятою згідно із Законом № 2417-VIII від 15.05.2018}

{Закон доповнено статтею 261 згідно із Законом № 4434-VI від 23.02.2012}

Стаття 27. Охорона навколишнього середовища

Суб’єкти у сфері теплопостачання повинні дотримуватися вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, нести відповідальність за його порушення і здійснювати технічні та організаційні заходи, спрямовані на зменшення шкідливого впливу об’єктів у сфері теплопостачання на навколишнє природне середовище.

У разі порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) чи припинення діяльності суб’єктів відносин у сфері теплопостачання приймають органи місцевого самоврядування і спеціально уповноважені органи виконавчої влади у межах своїх повноважень з урахуванням прав споживачів теплової енергії.

Для забезпечення безпеки населення, що мешкає в районі розташування об’єктів теплопостачання, встановлюються охоронні зони, розміри та порядок використання яких визначаються нормативно-правовими актами і проектами цих об’єктів, затвердженими у встановленому законодавством порядку.

Усі види господарської діяльності в охоронних зонах можуть провадитися тільки за погодженням з власником об’єкта теплопостачання або уповноваженим ним органом.

Стаття 28. Постачання теплової енергії в умовах обмеження в постачанні енергоносіїв та введення надзвичайного стану і особливого періоду

Суб’єкти господарської діяльності, які уклали договори на постачання енергоносіїв з теплогенеруючими або теплопостачальними організаціями, в разі обмеження об’ємів постачання енергоносіїв повинні письмово попередити місцеві органи виконавчої влади не пізніше як за 24 години до введення обмежень, при цьому повинні бути вказані терміни та обсяги обмежень. Обсяги обмежень не повинні призвести до зупинки теплогенеруючого обладнання, крім випадків, передбачених частиною сьомою статті 19 цього Закону.

{Частина перша статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5459-VI від 16.10.2012, № 423-VIII від 14.05.2015}

У разі якщо незаплановані обмеження постачання енергоносіїв призвели до аварійного пошкодження в системі теплопостачання, відшкодування наслідків аварії здійснюється в установленому законом порядку за рахунок організації – постачальника енергоносія.

У разі введення надзвичайного стану та особливого періоду відповідно до законів України “Про надзвичайний стан”, “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” теплогенеруючі та теплопостачальні організації, які розташовані у місцевості, на якій введено особливий період або надзвичайний стан, зобов’язані виконувати розпорядження органів, які здійснюють заходи надзвичайного стану або особливого періоду на відповідній території, щодо постачання теплової енергії споживачам незалежно від договору.

Стаття 29. Особливості умов праці у сфері теплопостачання

Суб’єкти у сфері теплопостачання зобов’язані забезпечувати комплектування робочих місць висококваліфікованими кадрами, підвищувати їх кваліфікацію, гарантувати соціальний захист.

Працівники, які забезпечують технологічні процеси у сфері теплопостачання, зобов’язані проходити спеціальну підготовку і атестацію згідно з законодавством. Атестація персоналу проводиться за рахунок коштів теплогенеруючої або теплопостачальної організації. Допуск до роботи працівників, які не пройшли відповідної підготовки, забороняється.

Працівникам основних професій, зайнятим у теплогенеруючих та теплопостачальних організаціях, може встановлюватися надбавка до тарифної ставки чи посадового окладу за безперервний стаж роботи у сфері теплопостачання у порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України, з віднесенням витрат на валові витрати виробництва та обігу.

Персонал теплогенеруючих енергетичних установок, який перебуває в зоні впливу теплового і електромагнітного випромінювання, а також інших шкідливих факторів, підлягає спеціальному медичному обстеженню та обов’язковому страхуванню за рахунок коштів підприємств. Перелік таких спеціальностей і посад затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, і погоджується з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

{Частина четверта статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5459-VI від 16.10.2012}

Стаття 30. Страйки на об’єктах у сфері теплопостачання

Страйки на об’єктах у сфері теплопостачання забороняються у випадках, коли вони можуть призвести до порушення стабільності теплопостачання споживачів в опалювальний період.

Розділ VI.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ

Стаття 31. Штрафні санкції, що застосовуються до суб’єктів господарювання за правопорушення у сфері теплопостачання

{Назва статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3830-VI від 06.10.2011 – зміна вводиться в дію з дня набрання чинності Указом Президента України про утворення відповідного центрального органу виконавчої влади з державного енергетичного нагляду в системі центральних органів виконавчої влади}

Уповноважені органи застосовують до суб’єктів господарювання штрафні санкції:

{Абзац перший частини першої статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3830-VI від 06.10.2011 – зміна вводиться в дію з дня набрання чинності Указом Президента України про утворення відповідного центрального органу виконавчої влади з державного енергетичного нагляду в системі центральних органів виконавчої влади}

1) за неподання передбаченої законом інформації уповноваженим державним органам або подання завідомо недостовірної інформації – у розмірі до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

{Пункт 1 частини першої статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3830-VI від 06.10.2011 – зміна вводиться в дію з дня набрання чинності Указом Президента України про утворення відповідного центрального органу виконавчої влади з державного енергетичного нагляду в системі центральних органів виконавчої влади}

2) за невиконання (ухилення від виконання) або несвоєчасне виконання рішень чи приписів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері енергозбереження, або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі теплопостачання, або національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, – у розмірі до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

{Пункт 2 частини першої статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3830-VI від 06.10.2011 – зміна вводиться в дію з дня набрання чинності Указом Президента України про утворення відповідного центрального органу виконавчої влади з державного енергетичного нагляду в системі центральних органів виконавчої влади; із змінами, внесеними згідно із Законами № 5459-VI від 16.10.2012, № 1540-VIII від 22.09.2016}

3) за перешкоджання або недопущення до систем теплопостачання та теплоспоживання працівників органу державного нагляду або представників теплогенеруючих (теплопостачальних) організацій при виконанні ними службових обов’язків – у розмірі до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

{Пункт 3 частини першої статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5459-VI від 16.10.2012}

4) за порушення ліцензійних умов або діяльність з простроченою ліцензією – до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

5) за необґрунтоване застосування тарифів на виробництво теплової енергії та її транспортування чи постачання або завищення нарахування плати за фактично відпущену теплову енергію споживачу (покупцю) – у розмірі до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

6) за постачання теплової енергії, параметри якої не відповідають затвердженим нормативам на теплову енергію, умовам договору купівлі-продажу, що зафіксовано представниками теплопостачальної (теплогенеруючої) організації та споживача у відповідному акті, – у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; після трьох таких порушень постачальник теплової енергії сплачує штраф як за порушення ліцензійних умов;

{Пункт 6 частини першої статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3830-VI від 06.10.2011 – зміна вводиться в дію з дня набрання чинності Указом Президента України про утворення відповідного центрального органу виконавчої влади з державного енергетичного нагляду в системі центральних органів виконавчої влади; із змінами, внесеними згідно із Законом № 124-IX від 20.09.2019}

7) за самовільне (несанкціоноване) від’єднання споживача від теплової мережі теплопостачальної (теплогенеруючої) організації до закінчення строку дії договору купівлі-продажу теплової енергії – у розмірі до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

8) за водорозбір з систем опалення через крани та інші пристрої; самовільне підключення до систем опалення без укладання договору купівлі-продажу теплової енергії; роботу з пошкодженими пломбами на вузлах комерційного обліку теплової енергії або їх роботу з простроченим строком метрологічної повірки – у розмірі до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

{Пункт 8 частини першої статті 31 в редакції Закону № 2119-VIII від 22.06.2017}

9) за неприєднання власниками теплових мереж до теплової мережі теплогенеруючої установки або споживача теплової енергії, які розташовані на території, закріпленій за власниками в разі виконання ними умов на приєднання, – у розмірі до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

10) за порушення вимог нормативно-правових актів та/або норм і правил щодо забезпечення належного технічного стану теплових, тепловикористальних установок та мереж, а також їх експлуатації – у розмірі від ста до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

{Частину першу статті 31 доповнено пунктом 10 згідно із Законом № 3830-VI від 06.10.2011 – зміна вводиться в дію з дня набрання чинності Указом Президента України про утворення відповідного центрального органу виконавчої влади з державного енергетичного нагляду в системі центральних органів виконавчої влади}

Відповідальність за порушення інших вимог цього Закону, у тому числі за порушення безперебійного постачання теплової енергії, не пов’язане з дією обставин непереборної сили, що завдало споживачу матеріальних збитків при виконанні ним договірних зобов’язань, визначається згідно із законом.

Справи про накладання штрафів за порушення, визначені цією статтею, розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі теплопостачання, та органами державного регулювання в межах їх компетенції.

{Частина третя статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2479-VI від 09.07.2010, № 3830-VI від 06.10.2011 – зміна вводиться в дію з дня набрання чинності Указом Президента України про утворення відповідного центрального органу виконавчої влади з державного енергетичного нагляду в системі центральних органів виконавчої влади; із змінами, внесеними згідно із Законом № 5459-VI від 16.10.2012}

Суми штрафів, що накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі теплопостачання, та органами державного регулювання, перераховуються до Державного бюджету України.

{Частина четверта статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2479-VI від 09.07.2010, № 3830-VI від 06.10.2011 – зміна вводиться в дію з дня набрання чинності Указом Президента України про утворення відповідного центрального органу виконавчої влади з державного енергетичного нагляду в системі центральних органів виконавчої влади; із змінами, внесеними згідно із Законом № 5459-VI від 16.10.2012}

{Частину п’яту статті 31 виключено на підставі Закону № 3830-VI від 06.10.2011 – зміна вводиться в дію з дня набрання чинності Указом Президента України про утворення відповідного центрального органу виконавчої влади з державного енергетичного нагляду в системі центральних органів виконавчої влади}

{Частину шосту статті 31 виключено на підставі Закону № 3830-VI від 06.10.2011 – зміна вводиться в дію з дня набрання чинності Указом Президента України про утворення відповідного центрального органу виконавчої влади з державного енергетичного нагляду в системі центральних органів виконавчої влади}

{Частину сьому статті 31 виключено на підставі Закону № 3830-VI від 06.10.2011 – зміна вводиться в дію з дня набрання чинності Указом Президента України про утворення відповідного центрального органу виконавчої влади з державного енергетичного нагляду в системі центральних органів виконавчої влади}

Суб’єкт господарювання повинен сплатити штраф у п’ятнадцятиденний термін із дня отримання постанови про його накладання.

У разі несплати штрафу в зазначений строк він стягується в судовому порядку.

Рішення про накладання штрафу в справах про порушення, передбачені цим Законом, може бути оскаржено в суді.

Штрафні санкції, передбачені частиною першою цієї статті, застосовуються в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

{Статтю 31 доповнено частиною одинадцятою згідно із Законом № 3830-VI від 06.10.2011 – зміна вводиться в дію з дня набрання чинності Указом Президента України про утворення відповідного центрального органу виконавчої влади з державного енергетичного нагляду в системі центральних органів виконавчої влади}

Розділ VII
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ

Стаття 32. Міжнародне співробітництво у сфері теплопостачання

Суб’єкти діяльності у сфері теплопостачання беруть участь у міжнародному науково-технічному, зовнішньоекономічному, інформаційному та інших формах міжнародного співробітництва відповідно до державних цільових програм, міжнародних договорів України та законодавства України.

Стаття 33. Міжнародні договори України у сфері теплопостачання

Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору України.

{Стаття 33 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5459-VI від 16.10.2012}

Розділ VIII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Внести зміни до таких законів України:

{Підпункт 1 пункту 2 розділу VIII втратив чинність на підставі Закону № 2019-VIII від 13.04.2017}

{Підпункт 2 пункту 2 розділу VIII втратив чинність на підставі Закону № 222-VIII від 02.03.2015}

3. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити розробку нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Президент України

В.ЮЩЕНКО

м. Київ
2 червня 2005 року
№ 2633-IV


Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії …


Посилання до офіційного порталу Верховної Ради України

https://zakon.rada.gov.ua/go/830-2019-%D0%BF


Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової ен… | від 21.08.2019 № 830

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА

від 21 серпня 2019 р. № 830
Київ

Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії

{Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ
№ 1022 від 08.09.2021}

Відповідно до підпунктів 1 і 2 частини першої статті 4 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” Кабінет Міністрів України постановляє:

Затвердити такі, що додаються:

Правила надання послуги з постачання теплової енергії;

типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем;

{Абзац третій постановляючої частини в редакції Постанови КМ № 1022 від 08.09.2021}

типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії;

{Абзац четвертий постановляючої частини із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1022 від 08.09.2021}

типовий договір з колективним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії;

типовий колективний договір про надання послуги з постачання теплової енергії;

типовий договір з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії.

Прем’єр-міністр України

В.ГРОЙСМАН

Інд. 37




ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 21 серпня 2019 р. № 830
(в редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 8 вересня 2021 р. № 1022)

ПРАВИЛА
надання послуги з постачання теплової енергії

Загальні положення

1. Ці Правила регулюють відносини між суб’єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі – виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі – споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі – послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

2. У цих Правилах терміни вживаються в такому значенні:

індивідуальний тепловий пункт – тепловий пункт для потреб опалення та/або гарячого водопостачання однієї будівлі (споруди) або її частини, що є комплексом обладнання (пристроїв), який розташований всередині будівлі або за межами будівлі на прибудинковій території та який забезпечує приєднання пристроїв такого комплексу до зовнішньої теплової мережі та (за потреби) мережі холодного водопостачання, керування режимами теплоспоживання, трансформацію теплової енергії, регулювання параметрів теплоносія в будівлі та розподіл теплової енергії за типами споживання (опалення, гарячого водопостачання);

опалювальний період – період, протягом якого теплопостачальні організації постачають теплову енергію для потреб опалення;

опалювана площа (об’єм) приміщення – загальна площа (об’єм) приміщення без урахування площі лоджій, балконів, терас;

температурний графік теплової мережі – розрахункові значення температури теплоносія, які залежать від кліматичних умов (стосовно розрахункової зовнішньої температури повітря для системи опалення), після джерела теплопостачання на вході в теплову мережу будівлі і після повернення теплоносія від споживачів.

3. Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України “Про житлово-комунальні послуги”, “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”, “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”, “Про теплопостачання”.

Порядок надання послуги

4. Послуга надається споживачу для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт споживача для потреб опалення та приготування гарячої води.

У разі коли приготування гарячої води здійснюється з використанням наявного у будівлі індивідуального теплового пункту, який не переданий у володіння та/або користування виконавцю, то відносини між суб’єктом господарювання та споживачами повинні регулюватися відповідно до цих Правил у частині постачання теплової енергії для приготування гарячої води.

5. Виконавець забезпечує безпечне постачання теплоносія відповідно до цих Правил та умов договору про надання послуги з постачання теплової енергії (далі – договір). Теплоносій подається в обсязі відповідно до теплового навантаження будівлі. Значення температури теплоносія повинно відповідати температурному графіку теплової мережі (в частині температури подавального трубопроводу), значення тиску – гідравлічному режиму теплової мережі відповідно до умов договору.

У разі укладення публічних договорів приєднання детальні вимоги до якості послуги та іншу необхідну інформацію (адреса, опалювана площа (об’єм) будинку, максимальне теплове навантаження будинку, наявність чи відсутність індивідуального теплового пункту, наявність чи відсутність вузла (вузлів) комерційного обліку тощо) для кожного багатоквартирного будинку окремо виконавець розміщує на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

6. Виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості, що забезпечує надання послуги встановленим нормативам:

за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем – до межі внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (будівлі) та інженерно-технічних систем приміщення споживача;

за договором з колективним споживачем, колективним договором, індивідуальним договором, договором з власником (користувачем) будівлі – до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (будівлі).

7. Визначення кількості та якості послуги здійснюється відповідно до умов договору:

1) за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії та іншими засобами вимірювальної техніки – для колективного договору, договору з колективним споживачем, договору з власником (користувачем) будівлі, індивідуального договору;

2) з урахуванням показань вузла (вузлів) розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії (у разі їх наявності) або дотриманням нормативної температури повітря у приміщеннях (для приміщень, не оснащених вузлами розподільного обліку/приладами-розподілювачами теплової енергії) – для індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем.

8. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.

Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Опалювальний період починається не пізніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря становить 8°С та нижче, а закінчується не раніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря перевищує 8°С.

9. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

10. У разі застосування планової перерви в наданні послуги (проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонту та іншими нормативно-правовими актами) виконавець зобов’язаний повідомити споживачу через засоби масової інформації або в інший спосіб, що гарантує доведення такої інформації до споживача, про таку планову перерву не пізніше ніж за 10 робочих днів. У повідомленні необхідно зазначити причину та строк перерви в наданні послуги.

У разі застосування перерви в наданні послуги для ліквідації наслідків аварії виконавець зобов’язаний повідомити споживачу через засоби масової інформації або в інший спосіб, що гарантує доведення такої інформації до споживача, про таку перерву не пізніше ніж через три години з початку перерви. У повідомленні необхідно зазначити причину та строк перерви в наданні послуги.

Способами, що гарантують доведення інформації до споживача, є оголошення, розміщені на офіційному веб-сайті виконавця (за наявності), у під’їзді, на дошці оголошень (за наявності), в електронній системі обліку розрахунків споживача (за наявності), або повідомлення споживачу за допомогою засобів зв’язку, електрозв’язку (у тому числі електронною поштою), номер/адресу яких зазначено споживачем у заяві-приєднанні до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії або у розділі “Реквізити і підписи сторін” в усіх інших договорах.

Споживачам у багатоквартирному будинку така інформація додатково доводиться шляхом розміщення відповідних оголошень на дошках оголошень, що розташовані у місцях загального користування такого будинку або на його прибудинковій території.

У разі застосування перерв у наданні послуги, визначених цим пунктом, плата за послуги за час таких перерв не нараховується.

11. Якщо надання послуги споживачу припинено для проведення робіт з усунення виявлених неполадок, пов’язаних з отриманням послуги, що виникли з вини споживача, виконавець поновлює надання послуги після усунення причин виявлених неполадок у найкоротший строк, але не більш як протягом 24 годин з моменту отримання відомостей про усунення причин.

12. Обов’язок щодо забезпечення готовності до надання послуги внутрішньобудинкових систем, що розташовані в будівлі (у тому числі багатоквартирному будинку), приміщенні, споруді і призначені для надання послуги, покладається на власника такої будівлі (співвласників багатоквартирного будинку), приміщення, споруди, якщо зазначений обов’язок не покладено на управителя, виконавця за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем чи іншу особу відповідно до закону або договору.

13. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п’ятої статті 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку).

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

У разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни.

Споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.

У разі укладення колективного договору виконавець надає уповноваженій співвласниками особі необхідну кількість договорів, що забезпечує отримання договору кожним із співвласників багатоквартирного будинку.

Колективний договір і договір з колективним споживачем можуть бути укладені з виконавцем за умови обладнання багатоквартирного будинку вузлом (вузлами) обліку, який (які) забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будинку.

Зміна договору вчиняється в такій самій формі, що і договір, що змінюється. У разі зміни виконавцем умов договору вони вступають в силу через 30 днів з моменту розміщення змінених умов на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.

У разі зміни тарифу протягом строку дії договору новий розмір тарифу застосовується з дня введення його в дію.

Положення цього пункту можуть застосовуватися до відносин, що виникають під час укладання, зміни та припинення договорів про надання послуги, укладених із споживачами у двоквартирних будинках та інших будівлях, за рішенням власників (співвласників) таких будинків (будівель). В такому разі власники, співвласники, користувачі будівлі або приміщень у будівлі, яка не є індивідуальним (садибним) житловим будинком та багатоквартирним будинком, укладають договір про надання комунальних послуг відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

14. Відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) здійснюється за рішенням співвласників багатоквартирного будинку у порядку, встановленому Мінрегіоном. Рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку визначається система подальшого забезпечення такого будинку теплопостачанням з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Рішення співвласників багатоквартирного будинку приймається відповідно до вимог Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”.

У багатоквартирних будинках, у яких на день набрання чинності Законом України “Про житлово-комунальні послуги” не менш як половина квартир та нежитлових приміщень була відокремлена (відключена) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, власники квартир та нежитлових приміщень, приєднаних до таких мереж, не зобов’язані, але мають право в установленому Мінрегіоном порядку відокремити (відключити) від них свою квартиру чи нежитлове приміщення та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.

Не допускається примусове відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води власників квартир та нежитлових приміщень, приєднаних до таких мереж (систем), у багатоквартирних будинках у разі відокремлення (відключення) від зазначених мереж (систем) інших власників квартир та нежитлових приміщень.

Відокремлення (відключення) квартир та нежитлових приміщень від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води без дотримання встановленого Мінрегіоном порядку не допускається.

Відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов’язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі – Методика розподілу).

15. Обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання здійснюється відповідно до Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону від 15 серпня 2018 р. № 219.

Виконавець здійснює обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за умови укладення із споживачем індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем.

16. Перевірка відповідності якості надання послуг проводиться відповідно до Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 р. № 1145 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 4, ст. 133).

17. Доступ до житла, іншого об’єкта нерухомого майна споживача здійснюється у випадках та порядку, передбачених статтею 29 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

Порядок обліку послуги

18. Одиницею вимірювання обсягу (кількості) спожитої споживачем теплової енергії є гігакалорія (Гкал).

Для переведення одиниць вимірювання теплової енергії приладами обліку застосовуються коефіцієнти 1 Гкал = 1162,2 кВт•г, 1 кВт•г = 0,000859 Гкал, 1 Гкал = 4,1868 ГДж, 1 ГДж = 0,2388 Гкал.

19. Комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під’їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Якщо будівлю (будинок) оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку послуги відповідно до вимог Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”, то визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюються за сумою показань всіх вузлів комерційного обліку послуги у будівлі (будинку). За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги.

20. До встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії обсяг споживання теплової енергії у будівлі визначається відповідно до Методики розподілу.

21. Обслуговування та заміна вузлів комерційного обліку здійснюються відповідно до умов договору:

оператором зовнішніх інженерних мереж або виконавцем послуги (якщо він не є оператором відповідних зовнішніх інженерних мереж, але перераховує йому сплачені споживачами кошти) у разі укладення із споживачами індивідуального договору або індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем;

суб’єктами господарювання, уповноваженими на виконання таких робіт, залученими співвласниками багатоквартирного будинку за рахунок співвласників за умови укладення колективного договору, договорів з колективним споживачем, договору з власником (користувачем) будівлі або у разі прийняття рішення співвласниками про порядок обслуговування та заміну вузла (вузлів) комерційного обліку відповідно до законодавства.

У разі здійснення обслуговування та заміни вузлів комерційного обліку суб’єктами господарювання, уповноваженими на виконання таких робіт, залученими співвласниками багатоквартирного будинку, порядок та умови таких робіт визначаються у рішенні співвласників про укладення колективного договору про надання комунальних послуг, договорів з колективним споживачем або в окремому протоколі рішення, що надсилається виконавцю.

У разі коли власники (співвласники) будівлі приймуть рішення про порядок обслуговування та заміни вузла (вузлів) комерційного обліку, вони протягом місяця з дня прийняття такого рішення повідомляють про це оператору зовнішніх інженерних мереж.

Обслуговування засобу вимірювання техніки здійснюється згідно з вимогами паспорта виробу. Обслуговування іншого обладнання вузла комерційного обліку – згідно із супровідною документацією, якщо таку документацію передбачено виробником. У разі обслуговування та заміни вузлів комерційного обліку за рахунок співвласників повна відповідальність за наслідки від неналежного або не в повному обсязі виконання робіт з обслуговування вузлів комерційного обліку несуть співвласники.

Перевірка належного обслуговування вузлів комерційного обліку передбачає:

перевірку відповідності умовного позначення типу засобу вимірювальної техніки вузла комерційного обліку проектній документації на його оснащення;

перевірку наявності позитивних результатів повірки, засвідчених відповідно до законодавства про метрологію та метрологічну діяльність;

перевірку експлуатації засобів вимірювальної техніки з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби;

можливість зчитування показань засобів вимірювальної техніки, які не можуть бути менші, ніж під час попереднього зняття;

справність роботи системи дистанційної передачі даних (за наявності).

Опломбування і розпломбування (за потреби) здійснюється згідно з Порядком прийняття приладу обліку на абонентський облік, затвердженим наказом Мінрегіону від 12 жовтня 2018 р. № 270.

Демонтаж вузла комерційного обліку без його заміни на вузол обліку, укомплектований засобами вимірювальної техніки такого самого або вищого класу точності, можливий у зв’язку з:

відмовою споживача в установленому законом порядку від надання відповідної комунальної послуги;

проведенням повірки (ремонту) засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла комерційного обліку, якщо строк виконання робіт не перевищує п’яти днів.

Демонтаж вузла комерційного обліку без його заміни на вузол обліку, укомплектований засобами вимірювальної техніки такого самого або вищого класу точності, не може здійснюватися частіше ніж один раз на рік.

У разі виявлення виконавцем несправності під час періодичного огляду вузла (вузлів) комерційного обліку та коли обслуговування та заміна вузлів комерційного обліку здійснюються не виконавцем, виконавець невідкладно повідомляє про це співвласникам в один із способів, що гарантують доведення інформації до споживачів і які зазначені у пункті 10 цих Правил. Якщо співвласники протягом п’яти днів з моменту відповідного повідомлення від виконавця не викликали виконавця для розпломбування, такий вузол комерційного обліку вважається таким, що вийшов з ладу.

Несанкціоноване втручання у роботу вузлів комерційного обліку забороняється. Якщо встановлено факт несанкціонованого втручання (самовільний демонтаж, умисне знищення, пошкодження, розкомплектування, зокрема порушення цілісності пломб) в роботу вузла комерційного обліку, зазначений вузол вважається таким, що вийшов з ладу.

Датою початку несанкціонованого втручання в роботу вузла комерційного обліку може бути:

дата виходу з ладу, зафіксована автоматично таким вузлом обліку;

дата повідомлення про несанкціонований вплив на вузол обліку;

перший день після дати припинення дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності);

дата останньої контрольної перевірки виконавцем, але не більш як 12 місяців до дати виявлення факту несанкціонованого впливу на вузол обліку.

Споживач повідомляє виконавцеві про недоліки в роботі вузла комерційного обліку протягом п’яти робочих днів з дня їх виявлення у спосіб, передбачений договором.

У разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку до відновлення його роботи або заміни, а також на час відсутності вузла комерційного обліку у зв’язку з проведенням повірки засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною такого вузла обліку, ведення комерційного обліку здійснюється розрахунково відповідно до Методики розподілу.

Виконавець повідомляє споживачам про вихід з ладу або втрату вузла комерційного обліку в один із способів, що гарантують доведення інформації до споживача і які зазначені у пункті 10 цих Правил, із зазначенням у повідомленні відповідної дати.

Повірка засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла (вузлів) комерційного обліку, здійснюється відповідно до Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2015 р. № 474 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 55, ст. 1803).

22. Виконавець має право доступу до будівель, приміщень і споруд, у яких встановлено вузли комерційного обліку, для перевірки схоронності таких вузлів обліку, зняття показань засобів вимірювальної техніки, що є складовою вузла комерційного обліку, та періодичного огляду. Власник (співвласники) будівлі або його (їх) представник (представники) має (мають) право доступу до місць установлення вузлів комерційного обліку для перевірки схоронності та зняття показань.

Періодичний огляд вузла (вузлів) комерційного обліку здійснюється виконавцем під час зняття показань. У разі дистанційного зняття показань періодичний огляд проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на рік.

Порядок зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії визначається договором та здійснюється виконавцем у присутності споживача або його представника, крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється виконавцем за допомогою систем дистанційного зняття показань.

23. Доступ до вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів-розподілювачів теплової енергії здійснюється відповідно до Законів України “Про житлово-комунальні послуги”, “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”, “Про теплопостачання” та визначається умовами договору.

24. Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності – пропорційно опалюваній площі (об’єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Споживач інформує протягом місяця з дня настання таких змін виконавця про зміну власника житла (іншого об’єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно, а також про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, з метою подальшого внесення змін до договору.

Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”, – за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об’єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”.

Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком.

25. Обслуговування та заміна вузлів розподільного обліку здійснюються відповідно до частин другої – четвертої статті 6 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання” та умов договору.

Несанкціоноване втручання в роботу вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії забороняється. Якщо встановлено факт несанкціонованого втручання (самовільний демонтаж, умисне знищення, пошкодження, розкомплектування, зокрема порушення цілісності пломб) в роботу вузла розподільного обліку/приладу-розподілювача теплової енергії, зазначений вузол/прилад вважається таким, що вийшов з ладу.

Датою початку несанкціонованого втручання в роботу вузла розподільного обліку/приладу-розподілювача теплової енергії може бути:

дата виходу з ладу, зафіксована автоматично таким вузлом/приладом;

дата повідомлення про несанкціонований вплив на вузол/прилад;

перший день після дати припинення дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності);

дата останньої контрольної перевірки виконавцем комунальної послуги, але не більш як 12 місяців до дати виявлення факту несанкціонованого впливу на вузол/прилад.

На час відсутності у споживача вузла розподільного обліку у зв’язку з проведенням повірки засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла обліку, ремонту для цілей розподільного обліку послуги обсяг теплової енергії визначається відповідно до Методики розподілу.

Виконавець або інша особа, що здійснює розподіл обсягів послуги, забезпечують функціональну перевірку вузлів розподільного обліку. Порядок, періодичність такої перевірки визначаються договором між споживачем та виконавцем або іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуги.

26. У межах однієї будівлі не допускається здійснення розподілу обсягу спожитої послуги між споживачами пропорційно площі і об’єму приміщення одночасно.

Споживач надає виконавцю інформацію про опалювану площу (об’єм) приміщення. У разі зміни опалюваної площі (об’єму) приміщення споживач надає у місячний строк виконавцю інформацію про таку зміну разом з копією технічного паспорта приміщення з метою подальшого внесення змін до договору.

27. Розподіл обсягів спожитої у будівлі послуги здійснює виконавець або визначена власником (співвласниками) будівлі інша особа, що здійснює розподіл обсягів послуги відповідно до обраної моделі договірних відносин.

28. Виконавець у разі здійснення ним розподілу обсягів спожитої у будівлі послуги періодично, але не менш як один раз на рік, проводить контрольне зняття показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії у присутності споживача або його представника. Результати контрольного зняття показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії є підставою для здійснення перерозподілу обсягу спожитої послуги та проведення перерахунку із споживачем.

Перерозподіл обсягів спожитої послуги у будинку та перерахунок із споживачем проводиться у тому розрахунковому періоді, в якому було отримано в установленому порядку інформацію про невідповідність обсягу розподіленої теплової енергії окремим споживачам обсягу, необхідному для розподілу, але не більш як за 12 розрахункових періодів.

29. Зняття показань вузлів комерційного, розподільного обліку та приладів-розподілювачів теплової енергії здійснюється відповідно до статті 11 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання” та умов договору.

30. У разі недопущення споживачем (його представником) виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів послуги, до відповідного вузла обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії для зняття показань або в разі ненадання у визначений договором строк споживачем виконавцю показань відповідного вузла обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, якщо такі показання згідно із законом або договором зобов’язаний знімати споживач, для цілей комерційного або розподільного обліку виконавцем протягом трьох місяців показання визначаються за середнім споживанням попереднього опалювального періоду, а у разі відсутності такої інформації – за фактичний час споживання протягом поточного опалювального періоду, але не менше 30 днів.

У разі відсутності інформації про показання вузлів обліку та/або недопущення споживачем виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів послуги, до відповідного вузла обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії для зняття показань після закінчення тримісячного строку з дня недопуску виконавець зобов’язаний здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.

Факт недопущення споживачем (його представником) виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів послуги, до вузла обліку послуги для зняття показань фіксується шляхом складення акта у довільній формі.

Після відновлення надання показань вузлів обліку таким споживачем виконавець або інша особа, що здійснює розподіл обсягів послуги, зобов’язані провести перерозподіл обсягів спожитої послуги у будинку та перерахунок з ним, а також з усіма споживачами будинку відповідно до Методики розподілу.

Перерозподіл обсягів спожитої послуги у будинку та перерахунок проводяться у тому розрахунковому періоді, в якому було отримано в установленому порядку інформацію про невідповідність обсягу розподіленої теплової енергії окремим споживачам обсягу, необхідному для розподілу, але не більш як за 12 розрахункових періодів.

Порядок оплати послуг

31. Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії.

Інформування споживачів про намір зміни (коригування) тарифу на послугу з обґрунтуванням такої необхідності здійснюється виконавцем відповідно до Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, затвердженого наказом Мінрегіону від 5 червня 2018 р. № 130.

У разі зміни (коригування) тарифу протягом строку дії договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію та не потребує внесення сторонами додаткових змін до договору. Виконавець зобов’язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну (коригування) ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення її/його у дію, повідомляє про це споживачу в один із способів, що гарантують доведення інформації до споживачів і які зазначені у пункті 10 цих Правил, з посиланням на рішення відповідного органу.

32. Плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

33. Плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з:

плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України;

плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.

Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів.

У разі коли співвласники багатоквартирного будинку самостійно не обрали однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою статті 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, та/або не дійшли згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, плата виконавцю за індивідуальним договором складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування.

Плата виконавцю за колективним договором та за договором з колективним споживачем складається із плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів на послугу та обсягу спожитої послуги, визначеного відповідно до законодавства.

34. Рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”.

Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання” та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.

35. Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

36. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором.

37. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.

Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об’єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

38. Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

39. У разі ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості виконавець проводить перерахунок вартості послуги в установленому законодавством порядку та сплачує споживачу неустойку (штраф, пеню) у порядку та розмірі, визначених законом або договором.

40. У разі несвоєчасного здійснення платежів за послуги споживач сплачує пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

41. У разі виникнення у споживача заборгованості за спожиту послугу виконавець і споживач за взаємною згодою можуть укладати угоду про реструктуризацію заборгованості згідно із законодавством.

Права та обов’язки споживача

42. Споживач має право:

1) своєчасно одержувати послугу належної якості відповідно до законодавства та договору;

2) без додаткової оплати одержувати від виконавця інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, порядок оплати, норми споживання та порядок надання послуги, а також про її споживчі властивості;

3) на перевірку кількості та якості послуги в установленому законодавством порядку;

4) на відшкодування збитків, завданих його майну, шкоди, заподіяної його життю або здоров’ю внаслідок неналежного надання або ненадання послуги та незаконного проникнення в належне йому житло (на інший об’єкт нерухомого майна);

5) на обрання однієї з моделей організації договірних відносин з виконавцем;

6) на усунення протягом строку, встановленого договором або законодавством, виявлених недоліків у наданні послуги;

7) на зменшення в установленому законодавством порядку розміру плати за послугу в разі її ненадання, надання не в повному обсязі або зниження її якості;

8) отримувати від виконавця штраф у розмірі, визначеному законодавством та договором, за перевищення нормативних строків проведення аварійно-відновних робіт;

9) без додаткової оплати отримувати від виконавця чи іншої уповноваженої на розподіл послуги особи детальний розрахунок розподілу обсягу спожитої послуги між споживачами багатоквартирного будинку;

10) без додаткової оплати отримувати інформацію про проведені виконавцем нарахування плати за послугу (з розподілом за періодами та видами нарахувань) та отримані від споживача платежі;

11) складати та підписувати акти-претензії у зв’язку з порушенням порядку надання послуги, зміною її споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт;

12) відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону від 26 липня 2019 р. № 169; це право не звільняє споживача від зобов’язання відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції);

13) після закінчення опалювального періоду отримувати в міжопалювальний період перерахунок за спожиту теплову енергію з урахуванням здійсненого авансового платежу та показань вузлів обліку теплової енергії;

14) звертатися до суду в разі порушення виконавцем умов договору.

43. Колективний споживач має право:

1) укладати договір про надання послуги відповідно до статуту в інтересах споживачів, об’єднаних таким колективним споживачем;

2) розірвати договір у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” або у разі прийняття відповідного рішення співвласниками щодо відключення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) будинку.

44. Споживач зобов’язаний:

1) забезпечити своєчасну підготовку об’єктів, що перебувають у його власності (користуванні), до експлуатації в осінньо-зимовий період;

2) забезпечувати безпечну експлуатацію внутрішньобудинкових систем теплопостачання;

3) дотримуватися вимог нормативно-правових актів та укладеного договору.

45. Індивідуальний споживач зобов’язаний:

1) укладати договори про надання послуги у порядку і випадках, визначених законом (зокрема, з урахуванням рішення співвласників багатоквартирного будинку щодо обраної моделі договірних відносин у багатоквартирному будинку);

2) своєчасно вживати заходів для усунення пов’язаних з отриманням послуги виявлених неполадок, що виникли з його вини;

3) забезпечувати цілісність обладнання вузлів обліку споживання послуги відповідно до умов договору та не втручатися в їх роботу;

4) власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законодавством порядку;

5) оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором;

6) дотримуватися правил безпеки, зокрема пожежної та газової, санітарних норм;

7) допускати у своє житло (інший об’єкт нерухомого майна) виконавця або його представників у порядку, визначеному законом та умовами договору, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів-розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання послуги у квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку;

8) дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства (не допускати втручання у внутрішньобудинкову систему теплопостачання, її переобладнання) під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об’єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг;

9) забезпечити своєчасну підготовку об’єктів, що перебувають у його власності (користуванні), до експлуатації в осінньо-зимовий період;

10) у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиту послугу сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договором, але не вище розміру, встановленого законом;

11) інформувати протягом місяця виконавця про зміну власника житла (іншого об’єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором;

12) надавати виконавцю або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів спожитих послуг, покази наявних приладів-розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання послуги в квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку, у порядку та строки, визначені договором;

13) у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

46. Колективний споживач зобов’язаний:

1) допускати до об’єктів нерухомого майна, що належать колективному споживачу, а також у місця загального користування і допоміжні приміщення багатоквартирних будинків (для об’єднання співвласників багатоквартирного будинку) виконавця або його представників у порядку, визначеному законодавством і договором, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань засобів вимірювальної техніки;

2) у разі несвоєчасного здійснення платежів за послугу сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договором про надання житлово-комунальних послуг для споживачів, яких об’єднує такий колективний споживач;

3) забезпечувати розподіл між споживачами, об’єднаними таким колективним споживачем, обсягу спожитої теплової енергії згідно з Методикою розподілу (крім випадку, коли співвласниками визначено іншу особу, що здійснює розподіл обсягів послуги);

4) у разі безпосереднього здійснення розподілу обсягу послуги між споживачами у будівлі надавати споживачам, об’єднаним таким колективним споживачем, детальний розрахунок розподілу між ними обсягу спожитої послуги, а в разі ведення обліку споживання послуги засобами вимірювальної техніки вузла обліку, що забезпечує загальний облік споживання послуги в будівлі (її частині), надавати також інформацію про їх показання.

Права та обов’язки виконавця

47. Виконавець має право:

1) вимагати від споживача дотримання вимог правил експлуатації житлових та нежитлових приміщень у будинку, санітарно-гігієнічних правил і правил пожежної безпеки, інших нормативно-правових актів у сфері комунальних послуг;

2) вимагати від споживача своєчасного проведення робіт з усунення виявлених неполадок, пов’язаних з отриманням послуги, що виникли з вини споживача, або відшкодування вартості таких робіт;

3) доступу до будівель, приміщень і споруд, у яких встановлено вузли комерційного обліку, для перевірки схоронності таких вузлів обліку та зняття показань засобів вимірювальної техніки у порядку, визначеному законом та умовами договору;

4) доступу до приміщень, в яких установлено вузли розподільного обліку та/або прилади-розподілювачі теплової енергії, за показаннями яких здійснюється такий розподіл (у разі, коли виконавець здійснює розподіл обсягів послуги, визначених за допомогою вузла комерційного обліку, між споживачами), у порядку, визначеному законом та умовами договору;

5) доступу до житла, інших об’єктів нерухомого майна споживача для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів-розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної послуги у квартирах (приміщеннях) багатоквартирного будинку, у порядку, визначеному законом та умовами договору;

6) у разі укладення індивідуального договору або індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем отримувати інформацію від споживача про зміну власника житла (іншого об’єкта нерухомого майна) шляхом надання йому витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно, фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, опалювану площу (об’єм) приміщення споживача у випадках та порядку, передбачених договором;

7) звертатися до суду в разі порушення споживачами умов договору;

8) утворювати системи управління якістю та проводити їх сертифікацію відповідно до національних або міжнародних стандартів акредитованими органами із сертифікації;

9) обмежити (припинити) надання послуги у разі її неоплати або оплати не в повному обсязі в порядку і строки, встановлені законом та договором, крім випадків, коли якість та/або кількість такої послуги не відповідає умовам договору;

10) на відшкодування збитків у разі наявності порушень у роботі теплового обладнання споживача, які виникли з вини споживача, документально підтверджені та доведені в установленому законом порядку, що призвели до перебоїв у технологічному процесі постачання теплової енергії.

48. Виконавець зобов’язаний:

1) забезпечувати своєчасність надання, безперервність і належну якість послуги згідно із законодавством та умовами договорів про її надання, зокрема шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів;

2) забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору;

3) у міжопалювальний період проводити підготовку об’єктів житлово-комунального господарства до експлуатації в осінньо-зимовий період з урахуванням моделі укладених договорів;

4) готувати, укладати та переукладати із споживачем договір відповідно до обраної співвласниками моделі договірних відносин;

5) без додаткової оплати надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості та іншу інформацію, передбачену законодавством;

6) розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках – управителів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за послугу в разі її ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або надання послуги неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором;

7) своєчасно реагувати на виклики споживачів, підписувати акти-претензії, вести облік вимог (претензій) споживачів у зв’язку з порушенням порядку надання послуги;

8) своєчасно та власним коштом проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов’язаних з наданням послуги, що виникли з його вини;

9) у разі укладення індивідуального договору або індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем здійснювати розподіл загальнобудинкового обсягу спожитої теплової енергії між співвласниками багатоквартирного будинку згідно з Методикою розподілу та договорами;

10) інформувати споживачів про намір зміни цін/тарифів на послугу відповідно до Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, затвердженого наказом Мінрегіону від 5 червня 2018 р. № 130;

11) вживати заходів до ліквідації аварій, усунення порушень якості послуги, що сталися з вини виконавця або на об’єктах, що забезпечують надання послуги та перебувають у його власності (користуванні), у строк, встановлений договором, але не більше семи діб;

12) виплачувати споживачу штраф за перевищення встановлених строків проведення аварійно-відновних робіт на об’єктах, що забезпечують надання послуги та перебувають у його власності (користуванні), у розмірі, визначеному договором;

13) контролювати дотримання установлених міжповірочних інтервалів для засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла комерційного обліку, а у разі укладення індивідуального договору або індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем – вузлів розподільного обліку;

14) у разі укладення колективного договору або договору про надання комунальних послуг з колективним споживачем інформувати управителя, уповноважений орган управління об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, правління житлово-будівельного кооперативу, з якими укладено відповідний договір, про вихід з ладу, необхідність ремонту, зняття з абонентського обліку вузлів комерційного обліку, а також про настання строку повірки засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузлів комерційного обліку;

15) протягом п’яти робочих днів надсилати управителю або відповідним виконавцям скарги споживачів щодо надання комунальних послуг у разі, коли вирішення таких питань належить до повноважень управителя або інших виконавців послуг.

Обмеження (припинення) надання послуги з постачання теплової енергії

49. У разі застосування планової перерви в наданні комунальних послуг виконавець зобов’язаний повідомити споживачеві через засоби масової інформації або в інший спосіб, що гарантує доведення такої інформації до споживача і який визначений пунктом 10 цих Правил, про таку планову перерву не пізніше ніж за 10 робочих днів. У повідомленні необхідно зазначити причину та строк перерви в наданні відповідних послуг.

У разі застосування перерви в наданні комунальних послуг на ліквідацію наслідків аварії виконавець зобов’язаний повідомити споживачеві через засоби масової інформації або в інший спосіб, що гарантує доведення такої інформації до споживача і який визначений пунктом 10 цих Правил, про таку перерву не пізніше ніж через три години з початку такої перерви. У повідомленні зазначаються причини та строк перерви в наданні відповідних комунальних послуг.

50. Обмеження (припинення) надання послуги здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 26 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

Обмеження (припинення) надання послуги не є підставою для розірвання договору.

51. Надання послуги відновлюється у повному обсязі протягом наступного дня з дати повного погашення заборгованості за фактично спожиту послугу чи з дати укладення угоди про реструктуризацію такої заборгованості.

52. Витрати виконавця, пов’язані з відновленням надання послуги споживачу (крім планової перерви надання послуги або перерви на ліквідацію наслідків аварії, що сталися не з вини споживача), підлягають відшкодуванню за рахунок споживача відповідно до кошторису витрат на відновлення надання послуги, складеного виконавцем.

53. Дії щодо обмеження (припинення) надання послуги не повинні призводити до:

пошкодження спільного майна співвласників багатоквартирного будинку;

порушення прав та інтересів інших споживачів – співвласників багатоквартирного будинку.

Порядок оформлення претензії споживачем

54. У разі ненадання послуги, надання її не в повному обсязі, несвоєчасно або надання послуги неналежної якості споживач має право викликати виконавця або його представника для проведення перевірки кількості та/або якості наданої послуги.

Оформлення претензій споживачів здійснюється в порядку, передбаченому статтею 27 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

Оформлення претензій споживачів у багатоквартирному будинку здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених статтею 28 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

55. За результатами перевірки якості надання послуги складається акт-претензія відповідно до Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 р. № 1145.

56. Виконавець зобов’язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача.

57. У разі неприбуття виконавця в установлений строк або необґрунтованої відмови виконавця підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем та не менш як двома споживачами, які проживають (розташовані) у сусідніх будівлях (у приміщеннях – якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю рекомендованим листом.

58. Виконавець протягом п’яти робочих днів з дня отримання акта-претензії вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених у ньому, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії.

У разі ненадання виконавцем відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем. Виконавець зобов’язаний повідомити у десятиденний строк споживачеві про вжиті за результатами задоволення його претензії заходи.

{Правила в редакції Постанови КМ № 1022 від 08.09.2021}



ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 21 серпня 2019 р. № 830
(в редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 8 вересня 2021 р. № 1022)

ТИПОВИЙ ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ДОГОВІР
про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем

{Типовий договір в редакції Постанови КМ № 1022 від 08.09.2021}


ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 21 серпня 2019 р. № 830
(в редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 8 вересня 2021 р. № 1022)

ТИПОВИЙ ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ДОГОВІР
про надання послуги з постачання теплової енергії

{Типовий договір в редакції Постанови КМ № 1022 від 08.09.2021}


ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 21 серпня 2019 р. № 830
(в редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 8 вересня 2021 р. № 1022)

ТИПОВИЙ ДОГОВІР
з колективним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії

{Типовий договір в редакції Постанови КМ № 1022 від 08.09.2021}


ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 21 серпня 2019 р. № 830
(в редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 8 вересня 2021 р. № 1022)

ТИПОВИЙ КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР
про надання послуги з постачання теплової енергії

{Типовий колективний договір в редакції Постанови КМ № 1022 від 08.09.2021}


ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 21 серпня 2019 р. № 830
(в редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 8 вересня 2021 р. № 1022)

ТИПОВИЙ ДОГОВІР
з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії

{Типовий договір в редакції Постанови КМ № 1022 від 08.09.2021}